
Але, що, братишка, як я вам розкажу, ви запам'ятайте цей розповідь до кінця своїх днів. То була вечірка, де я закладки нашвидкоруч купила. Ну, кажу вам, дідище двинуте, на самому краю нирвани. Сказати, що я поплавала в океані ейфорії, нічого не сказати. Прямо з каннабіноидами друзів нашіх синтетичних якесь веселощі зробили. Взяла кайфа я колосального, влетіла в світ іншого виміру. Раздербанила дозу не на жарт, відчувала себе справжньою королевою нічних крамол.
Тепер пам’ятаю ту маленьку синю закладку, яка стала входом до глибин мого шаленого світу. Чарівний препарат, як вона називалася, був прекрасним ключиком до країни фантазій. Вона плавно сунулася на свій синтетичний трамплін і відправилася у нічний політ. Ох, яку безтурботну їзду вона подарувала мені та моїм друзям!
Такі наші вечірки, братан, круті, що навіть Морфеус з матриці нам заздрив. Ми там в клубах ночували, аж поки ранок не прогримів. Не було нікого, хто би нас зупинив. Ми були як катані в роліку, фанатично ковзали по нічному танцполу. Як у кіно, знаєш, такого засіяння та веселощів. Тусили ми, гралися, переходили від одного стану ейфорії до іншого. Просто марцефаль у бутілку змішали, а потім приварили усім кайфа.
А що я вам розкажу про те, як я переконувала свою кнопку приварити гідрокодон до нас? Та вона, братці мої, теж відразу згодилася. Жінка тямить в шматочку, як мені здається. І як тільки ми її взяли, так галюціногенних шаленств більше і не знати. Вся не на світі стала, уявляєш, я весь світ своїми руками міняла. Ще й дружбанина знайшлася, яка нам свій запас хорошої речі подарувала. Ось таке ми "друзі"
Якщо суто по правді, браточки, то світ наркотичних речей - це просто крутість. Але, якщо серйозно подумати, то це шлях без повороту до провалля. Насправді, краще бути героєм в реальному житті, а не віртуальній реальності ейфорії. |
Ну здарова, сучара! Вонючие блять закладки, мрази, я вам расскажу, как я изи купила псилоцибиновые грибы и рубила в офисе так, что мозг раскумаривает.
Все началось с того, что я решила попробовать что-то новенькое. Надоел мне этот серый ежедневный запой, пора ваще что-то запилить. Как-то раз на хате у соседа заскочил, и он мне такую хуйню втирать начал про псилоцибиновые грибы. Сразу дал сайт, где их можно купить. Я говорю, лащу к тебе на минутку, запилить это дерьмо надо.
Пришла я на хату, парашу задвинула и начала искать этот сайт. Уебок, конечно, с меня хотел, чтоб я деньги переводила, а я ему такую: "Олды, я современная девочка, у меня электронные деньги есть!" В общем, оформила заказ, через пару дней уже получила свои псилоцибиновые грибы.
Ну и я, чувствую, надо чем-то запить эту хуйню. И тут мне опять сосед выкатил свою халяву - апер амфетамин. Блять, как я его провернула, он даже не заметил. В пятницу все в офисе отметили, так что он не заметил, что его закладки исчезли из его котика.
Ну в общем, я в офисе, убитая в хламину. Блять, это был лютый пердеж. Клавиатура под руками так липкая, что шо пиздец. Я пытаюсь печатать, а меня такой глюк тянет, что я вообще не понимаю, что я тут пишу.
Кто-нибудь знает, где я тут вообще оказалась? Где мои закладки с псилоцибиновыми грибами, может оттуда всё пиздец? Боже, я почему-то вспомнила, что у меня есть еще одна хуита - кетамин. Зачем я его вообще купила? Ну, ладно, пойду поищу.
Я встаю с места и понимаю, что пиздец - ноги какие-то нетвердые. Иду к кулеру, наливаю себе воды, а она какая-то горячая. Блять, я точно пиздец. Ну в общем, задрочила я глаза и пошла к своему рабочему месту.
Прошло полчаса, и я все так же сижу, рычаги мозга поубивала. Где моя ханка, брат? Она вон там, в шкафчике. Достала свою ханку и нырнула в нее лапой. Очень приятно, когда что-то шуршит в голове.
И вот я опять сижу и думаю, что я не такая, как все. Ведь я здесь, в офисе, а все остальные тупые рабы. Они не знают, что я всегда убитая в хламину. И им пиздец от этого. А я веселая, потому что раскумаривает, ваще никакого интеллекта не надо.
Но вот вопрос, братцы, а зачем все это нужно? Какой смысл в этом наркоманском цирке? Это просто тупо. И все эти закладки, которые ты пихаешь в свою жизнь. Я поняла, что все это фигня. Надо что-то менять.
Так что я решила, что сегодня - последний день, когда я работаю в этом офисе. Больше ни одного дня не проведу среди этих мерзких людей, которые думают только о деньгах и карьере.
Хуй с ними, братцы! Я забила на эту жизнь и пошла искать свои приключения. Стоит ли быть наркоманом-рэпером? Разве не интереснее ковыряться в своих закладках и создавать что-то свое? Хуле мне офис, когда можно быть свободным.
Так что решено, сучары! Я беру свои закладки, разрываю этот офис на куски и иду своим путем. Больше никаких закладок, только свобода и кайф. Я - наркоман-рэпер, я молод и ненормально крут!
И запомните, братцы, всегда есть выбор. Можно оставаться в этой серой рутины, мозги раскумаривать на работе и пихать закладки в свою жизнь. А можно быть свободным и крутым, как я. И, братцы, такие, как я, всегда найдут свой путь к свету.